Насправді хочу сказати, що зараз нам просто катастрофічно необхідно міняти свідомість. І роботи з цього приводу - не просто багато, а шалено багато, вистачить, напевно, на декілька поколінь.
Все, насправді, просто. Всі відповіді завжди лежать на поверхні. Найтяжче у культурній праці - впроваджувати типи мислення у народ. Тим більше, якщо зацікавлених у такій роботі не так-то й багато, й лояльних (читай прогресивних) меценатів нема.
Читаючи дослід Забужко про Франка, розумієш, що справа класиків не тільки не завершена, а ще й дужа далека навіть від кульмінації. Все навколо - тільки початок епохи. І ця епоха ніколи не буде гарантовано нашою, динаміка подій у країні та світі завжди може відняти в нас те, що ми напрацьовували довгий час. І якщо ми не будемо готові до таких зазіхань на наше право будувати життя, як вважаємо за потрібне, початок епохи дуже швидко стане її кінцем.
Шлях культури тим важчий, що зараз прищепити треба не просто мораль, а здатність до формування та оцінки цінностей. Фактично, людей треба вчити самостійності та прагненню до самоствердження. І це ніколи не може бути примусовим. Примус народжує статичну систему, а я вже казав, що така система сама поїдає себе, бо не припускає народженню нових, відмінних від самої себе світоглядів, і вироджується у порожню обрядовість. Врешті решт, її зламає хтось інший, зацікавлений в домінуванні.
Ми не можемо використовувати ані "бога", ані "вождя", ані будь-який інший ідолізованний засіб утримання в рамках правил. Самі ці засоби суперечать принципу гнучкості думки, її невпинному становленні та метаморфозах. Ці засоби змінюють поверхневі шари народної психіки, але коріння його залишається незмінним. І як тільки "бог" або "вождь" перестануть впливати на її "центри задоволення", система розвалиться. Хтось подасться у деструктивізм, а хтось почне будувати все заново, набиваючи ті самі гулі у процесі дубльованого розвитку.
Але культура залежить від матеріального становища. Так, чи інакше, а всім потрібно їсти і пити, а це в сучасному світі можливо робити лише всередині системи економічних відносин. Але ця матеріальна сфера заражена корупцією та вузькістю інтересів. Мало є людей, які мають стратегічне мислення, і бажають не тимчасового "швидкого прибутку", а влаштувати стабільний бізнес, який принесе благо не тільки їм, а ще й дітям та онукам (якщо це, звичайно, має значення).
На мою думку, наміром створення стабільного бізнесу керує не тільки і не стільки бажання отримувати прибуток, як бажання ствердити себе через таку специфічну творчість. Голова компанії, що була побудована ним від першої копійки та першої цеглини їхнього приміщення, завжди буде ставитися до свого бізнесу як до свого твору, свого дітища.
Якщо зробити грубий висновок, то такий бізнесмен - художник в своєму роді. Зазвичай такі люди мають у собі любов до культури, розуміння її значення, тобто він сам невід'ємний від культури, є її частиною. Адже культура охоплює і економіку також. Це в останній час вона вийшла не тільки за її рамки, та рамки закону, але й навіть за рамки здорового глузду. І це жахливо. Не тільки з точки зору того, скільки від того страждає людей, а скільки втрачається можливостей досягнути вищого рівня життя. До того ж - для всіх. Тобто, і для роботодавця, і для його робітників. Тільки хворе мислення якихось обмежених людей може отак гальмувати прийняття новітніх, екологічно безпечних технологій з видобутку енергії, використання земельних ресурсів для сільського господарства. Перспективи лежать буквально під ногами, а їх нехтують просто злочинно. В такому випадку я можу тільки сказати: "Я не доганяю..."
В світі є багато прекрасних речей, а ми довбемося об питання виживання напевно навіть більше, аніж інші тварини на Землі. Нема балансу... нема балансу...
От саме тому зараз нам конче необхідно міняти свідомість. Як свою, так і людей навколо. Особливо тих, хто працює з економікою, бо то, наче "група ризику".
Показ дописів із міткою Маніфест. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Маніфест. Показати всі дописи
середа, 5 серпня 2009 р.
Антиматеріалізм
Матеріалізм нівелює будь-які блага, що не стосуються грошей або товарів. Матеріалізм довго і вперто вбивав у голови те, що тільки товарно-виробничі взаємовідносини правлять бал життя. Мистецтво – це розвага, в кращому випадку – засіб отримання якоїсь необхідної від споживача реакції. На тому базується масова культура. Це культура заради бабла, а бабло, в свою чергу, - заради бабла.
Ідея більше не є вагомим аргументом для вчинків. Над цим поняттям сміються, бо не розуміють, як це можна боротися за те, що не впливає на фізіологію, як то горілка, наркотики чи повії. От останнє – то щільно, то відчутно, то має значення. То – вагомо.
Матеріалізм виховав наших політиків. Для того, щоб грамотно правити державою, потрібна творчість. А для творчості потрібна культура всередині. Але якщо всередині є лише матеріалізм, то і політика може бути зацікавленою лише у прибутках та продажі чогось заради власного прибутку. Наприклад, держави. Такій людині не потрібна навіть слава, їй достатньо грошей та невеличкої пудри піару згори.
Кожна зацікавлена у добробуті країни держава сприяє розвитку культури, бо це означає розвиток як матеріальної бази, так і реалізації духовних прагнень – творчості. Сильна, багатогранна, динамічна культура – ось що є знаком величі тих людей, що займаються політикою. Матеріальне багатство держави знайде свою реалізацію в сфері людських почуттів, задля яких живуть всі види на Землі. Естетичні прагнення людини є змістом її буття, метою, до якої прагне весь матеріальний та фізіологічний добробут. Так само, як сита і здорова тварина знаходить себе у іграх. Типово матеріалістичний висновок звів буття всього живого до їжі, сексу та пошуку цих двох одиниць існування. Окрім того, таким чином людина виразила всю свою пихатість та почуття обраності, яке було посіяне в ній монотеїзмом.
Але сучасні українські політики тільки й роблять те, що розпродають країну. Культурна інфраструктура першою іде під ніж кризи, нею жертвують, наче розмінною монетою. Культивуються тільки ті види діяльності, що швидко приносять гроші державі та крупним бізнесменам. Знижуються затрати на розвиток будь-якого виробництва, бо так званому „хазяїну” підприємства байдуже до розвитку, до існування цього джерела прибутку завтра. Для того, щоб потік грошей не припинявся, робиться екстенсивне хазяйнування великою кількістю „одноразових” підприємств, які вприснуть свій прибуток до кишені та зможуть „благополучно” зникнути з лиця Землі.
Злочинним є нехтування сільським господарством, відсутність розробок наукової і технічної сфер цієї галузі. З давніх давен слов’янські племена були аграрними господарями, Земля – це ресурс, який може давати блага майже безкінечно, якщо підійти до шляхів її обробки з розумом. Підтримка екологічної гармонії у світі взагалі дає нам можливість користуватися таким perpetuum mobile, як біосфера, частиною котрого ми являємось.
Коли держава не зацікавлена у добробуті країни, народ має скинути її. Але зараз все дуже ускладнене тим, що немає гідної альтернативи існуючому урядові. Скинеш одного шахрая – прийде інший. Історія навела нам яскравий приклад – революція 1917 р. Йшли на неї з найкращими побажаннями, і такі вистелили дорогу до тоталітарного пекла. Інші приклади – американський життєвий устрій, фашистська влада в Німеччині. Так матеріалізм явив своє обличчя, своє втілення. Так було показано, як працює ідея заради матеріального.
Матеріалізм – така ж сама хвороба, як і монотеїстичні релігії. Він фактично дорівнює їм. Релігія грошей породжує людей, чия індивідуальна зацікавленість не йде далі від швидких та більших прибутків. Ситуація в світі красно показує нам, що з того входить: війни в Іраку, Афганістані, Чечні, Грузії, світова економічна криза, духовний та культурний занепад...
Зміни на краще залежать від нас. Треба згадати, що не тільки грошима сита людина, але й почуттями. В кожної живої істоти є психіка, яка потребує почуттів. Ніколи не буде робітник задоволений, якщо за роботу заплатили, але знехтували її, вчинили з нею невдячно. Ніколи не буде робота зроблена гарно, якщо в неї не вкладена любов творця. І ніколи не дійде успіхів той колектив, де окрім грошей нема ще взаємоповаги та розуміння. Такі старі етичні засади, як честь, совість, гідність, сміливість – ось що є відповіддю. А також психічні – насолода, екстаз, творчість, самореалізація, самоствердження, сенс життя... Ось що змушує рухатися культурний, а заразом з ним і весь життєвий механізм. Справа не в тому, що зараз „поганих” більше, ніж „добрих”, справа в тому, що зараз навіть нема конфлікту цінностей, є тільки ціннісний вакуум, який зжирає культурне повітря. Психічні цінності можуть породжувати як кращих, так і гірших людей, а матеріальні роблять всіх однаково сірими, ницими та залежними, тобто виробляють рабів. Тому прагнути культури не означає прагнути релігійного „раю на землі”, це означає прагнути до простору, де вчинки мають під собою глибшу мотивацію, аніж товарообіг та прибутки заради прибутків. Це означає прагнути такого конфлікту, який хоча б дійсно впливав на поведінку суспільства, а не нарощував лавинні купи демагогії.
Рішення, які призводять до падіння культурного рівня треба оскаржувати. Треба вмикати правове поле і виступати в ньому справжньою силою, яка захищає свої права на гідний життєвий рівень. А для цього треба мати сильне почуття власної гідності та відповідати йому у вчинках, поведінці. Самоповага народить зацікавленість у збереженні оптимальних умов життя та розвитку, а зацікавленість змусить суперечити тим, хто буде посягати на твою „правову територію”. А коли об’єднуються індивідуальності, а не підступні боягузи, що жертвують гідністю заради виживання, виникає впливова громада, що має більше шансів перемогти в протистоянні владі, що збирається нас продати.
А тому – вдосконалюйтесь! Займайтесь самоосвітою, творчістю, читайте і осмислюйте книжки. Вмикайте розум, і нехай він приносить більше задоволення, аніж знайдена дешева пляшка пива або пачка цигарок. Вивчайте людські взаємини, шукайте те, що виокремлює ваше обличчя серед інших, плекайте чесність – в першу чергу, відносно себе самого. Аналізуйте себе і шукайте своє місце під Сонцем. Пам’ятайте, що робота повинна бути задоволенням, а майстерність існує не задля грошей, а для відчуття власної сили. Не бійтеся випробовувань долі – життя одне, а тому повинно тримати шанс бути великою Людиною (хоча б заради близьких).
Не вірте порожнім обіцянкам „когось”, не беріть на віру слова ЗМІ, прагніть у всьому розбиратися самостійно, прагніть не вірити, а знати, а від знання мати задоволення та реалізацію.
Тоді ми зможемо подолати цю жахливу стіну, цю глибоку могилу, яку людство так довго копало собі самому. Тоді ми зможемо відшукати такий лад життя, який дозволить бути на повну потужність внутрішніх потенціалів, а не пускати їх на виживання, а потім не розуміти, що з тим виживанням робити. Тоді ми повернемо собі світ, який в нас намагаються вкрасти.
Ідея більше не є вагомим аргументом для вчинків. Над цим поняттям сміються, бо не розуміють, як це можна боротися за те, що не впливає на фізіологію, як то горілка, наркотики чи повії. От останнє – то щільно, то відчутно, то має значення. То – вагомо.
Матеріалізм виховав наших політиків. Для того, щоб грамотно правити державою, потрібна творчість. А для творчості потрібна культура всередині. Але якщо всередині є лише матеріалізм, то і політика може бути зацікавленою лише у прибутках та продажі чогось заради власного прибутку. Наприклад, держави. Такій людині не потрібна навіть слава, їй достатньо грошей та невеличкої пудри піару згори.
Кожна зацікавлена у добробуті країни держава сприяє розвитку культури, бо це означає розвиток як матеріальної бази, так і реалізації духовних прагнень – творчості. Сильна, багатогранна, динамічна культура – ось що є знаком величі тих людей, що займаються політикою. Матеріальне багатство держави знайде свою реалізацію в сфері людських почуттів, задля яких живуть всі види на Землі. Естетичні прагнення людини є змістом її буття, метою, до якої прагне весь матеріальний та фізіологічний добробут. Так само, як сита і здорова тварина знаходить себе у іграх. Типово матеріалістичний висновок звів буття всього живого до їжі, сексу та пошуку цих двох одиниць існування. Окрім того, таким чином людина виразила всю свою пихатість та почуття обраності, яке було посіяне в ній монотеїзмом.
Але сучасні українські політики тільки й роблять те, що розпродають країну. Культурна інфраструктура першою іде під ніж кризи, нею жертвують, наче розмінною монетою. Культивуються тільки ті види діяльності, що швидко приносять гроші державі та крупним бізнесменам. Знижуються затрати на розвиток будь-якого виробництва, бо так званому „хазяїну” підприємства байдуже до розвитку, до існування цього джерела прибутку завтра. Для того, щоб потік грошей не припинявся, робиться екстенсивне хазяйнування великою кількістю „одноразових” підприємств, які вприснуть свій прибуток до кишені та зможуть „благополучно” зникнути з лиця Землі.
Злочинним є нехтування сільським господарством, відсутність розробок наукової і технічної сфер цієї галузі. З давніх давен слов’янські племена були аграрними господарями, Земля – це ресурс, який може давати блага майже безкінечно, якщо підійти до шляхів її обробки з розумом. Підтримка екологічної гармонії у світі взагалі дає нам можливість користуватися таким perpetuum mobile, як біосфера, частиною котрого ми являємось.
Коли держава не зацікавлена у добробуті країни, народ має скинути її. Але зараз все дуже ускладнене тим, що немає гідної альтернативи існуючому урядові. Скинеш одного шахрая – прийде інший. Історія навела нам яскравий приклад – революція 1917 р. Йшли на неї з найкращими побажаннями, і такі вистелили дорогу до тоталітарного пекла. Інші приклади – американський життєвий устрій, фашистська влада в Німеччині. Так матеріалізм явив своє обличчя, своє втілення. Так було показано, як працює ідея заради матеріального.
Матеріалізм – така ж сама хвороба, як і монотеїстичні релігії. Він фактично дорівнює їм. Релігія грошей породжує людей, чия індивідуальна зацікавленість не йде далі від швидких та більших прибутків. Ситуація в світі красно показує нам, що з того входить: війни в Іраку, Афганістані, Чечні, Грузії, світова економічна криза, духовний та культурний занепад...
Зміни на краще залежать від нас. Треба згадати, що не тільки грошима сита людина, але й почуттями. В кожної живої істоти є психіка, яка потребує почуттів. Ніколи не буде робітник задоволений, якщо за роботу заплатили, але знехтували її, вчинили з нею невдячно. Ніколи не буде робота зроблена гарно, якщо в неї не вкладена любов творця. І ніколи не дійде успіхів той колектив, де окрім грошей нема ще взаємоповаги та розуміння. Такі старі етичні засади, як честь, совість, гідність, сміливість – ось що є відповіддю. А також психічні – насолода, екстаз, творчість, самореалізація, самоствердження, сенс життя... Ось що змушує рухатися культурний, а заразом з ним і весь життєвий механізм. Справа не в тому, що зараз „поганих” більше, ніж „добрих”, справа в тому, що зараз навіть нема конфлікту цінностей, є тільки ціннісний вакуум, який зжирає культурне повітря. Психічні цінності можуть породжувати як кращих, так і гірших людей, а матеріальні роблять всіх однаково сірими, ницими та залежними, тобто виробляють рабів. Тому прагнути культури не означає прагнути релігійного „раю на землі”, це означає прагнути до простору, де вчинки мають під собою глибшу мотивацію, аніж товарообіг та прибутки заради прибутків. Це означає прагнути такого конфлікту, який хоча б дійсно впливав на поведінку суспільства, а не нарощував лавинні купи демагогії.
Рішення, які призводять до падіння культурного рівня треба оскаржувати. Треба вмикати правове поле і виступати в ньому справжньою силою, яка захищає свої права на гідний життєвий рівень. А для цього треба мати сильне почуття власної гідності та відповідати йому у вчинках, поведінці. Самоповага народить зацікавленість у збереженні оптимальних умов життя та розвитку, а зацікавленість змусить суперечити тим, хто буде посягати на твою „правову територію”. А коли об’єднуються індивідуальності, а не підступні боягузи, що жертвують гідністю заради виживання, виникає впливова громада, що має більше шансів перемогти в протистоянні владі, що збирається нас продати.
А тому – вдосконалюйтесь! Займайтесь самоосвітою, творчістю, читайте і осмислюйте книжки. Вмикайте розум, і нехай він приносить більше задоволення, аніж знайдена дешева пляшка пива або пачка цигарок. Вивчайте людські взаємини, шукайте те, що виокремлює ваше обличчя серед інших, плекайте чесність – в першу чергу, відносно себе самого. Аналізуйте себе і шукайте своє місце під Сонцем. Пам’ятайте, що робота повинна бути задоволенням, а майстерність існує не задля грошей, а для відчуття власної сили. Не бійтеся випробовувань долі – життя одне, а тому повинно тримати шанс бути великою Людиною (хоча б заради близьких).
Не вірте порожнім обіцянкам „когось”, не беріть на віру слова ЗМІ, прагніть у всьому розбиратися самостійно, прагніть не вірити, а знати, а від знання мати задоволення та реалізацію.
Тоді ми зможемо подолати цю жахливу стіну, цю глибоку могилу, яку людство так довго копало собі самому. Тоді ми зможемо відшукати такий лад життя, який дозволить бути на повну потужність внутрішніх потенціалів, а не пускати їх на виживання, а потім не розуміти, що з тим виживанням робити. Тоді ми повернемо собі світ, який в нас намагаються вкрасти.
Підписатися на:
Дописи (Atom)