неділю, 20 вересня 2009 р.

Орлиний зір

Через світову поліфонію журналіст приречений лише ставити питання. Що є журналіст? Це споглядач минучих подій того хронотопу, в якому йому пощастило чи не пощастило народитися. Для того, щоб сказати своє слово про світ – йому не вистачить часу, бо збирання відомостей за цією темою займе все його життя. Надто багато всього. Зачепити все неможливо. Він може лише колекціонувати враження, постаті, а потім писати про все це в бездарних романах, що тхнуть побутовщиною і торжеством посередності. Квінтесенція буття відома лише митцям і творчим людям, тим, кого, власне, журналіст і повинен питати: „Яке воно – життя?” Сам журналіст – не більше, аніж диктофон, що записує слова, та перекладач, що пише ті слова зрозумілою більшості мовою. Єдине, що має робити журналіст, це лишати в своїх матеріалах ключ до їх об’єктів та суб’єктів. Цей ключ – цікавість. Ніхто ніколи не зможе розповісти щось багатьом, якщо буде писати нецікаво. Окрім доступності, має бути цікавість. До того ж не „смажена”, а інтелектуально приваблива. Не треба бити читача по пиці голосними заявами, гігантськими шрифтами заголовків над трьома строками тексту. Це все маячня, що годиться лише для тих, кому страшно, що про нього завтра не згадають (суб’єкту) і тому, кому це не страшно (журналісту). Тема, що має відношення до умовної вічності, повинна мати такі двері, в які читач захоче зайти. Газета – то коридор дверей... Бажано, щоб ці двері а) вели в літо, б) відрізнялися одна від одної неповторним візерунком, що сам а) дозволяє зрозуміти, що там далі, б) зрозумілий сам по собі. Саме цікаве, що ця теза примушує журналіста ставити тільки цікаві питання, а відповіді на них обрамляти не аби чимось, а гарними, соковитими словами, що пахнуть, наче витончена страва, а не виглядають банальними неприправленими макаронами. Тобто споглядачем теж треба вміти бути... Інакше навіщо ти взагалі потрібен самому собі зі своєю професією?

2 коментарі:

  1. Одразу почала читати, думаю, "ну чого він так про власну професію?" А потім ти й розкрив. НУ, так, журналіст - не письманник. Я б ще порівняла його з проводом, який проводить струмінь. Якщо провід якісний - і струмінь по ньому добре біжить.
    Інший момент - що таке споглядач? Хіба він тільки споглядач? Я не думаю, що можна обійтися без участі. Тому що тему, яку висвітлюєш треба знати хочаб на якомусь рівні, інакше "соковито" не напишеш.
    Це - по-перше.
    По-друге. Журналіст - це ж не тільки новинар. Мені здається, що багато з тих, хто вважає себе письменниками, насправді журналісти. Тому що у них підхід до висвітлення теми саме журналістський. І якщо вони пишуть книги по історії, наприклад, то вони теж журналісти, а не письменники, при тому, що вони заглиблюються в свої тееми і т.п.
    А ще які думки в тебе про журналістику?

    ВідповістиВидалити
  2. Орлиний зір...так, орел кружляє, тоді бачить зайця внизу - падає вниз хапає і їсть. треба мати гарний зір та нюх, щоб не сплутати зайця з приманкою якоюсь...

    ВідповістиВидалити