середу, 5 серпня 2009 р.

Філологія та філософія звуку. Мета пізнання

Навчання дає свої плоди. Я пам'ятаю себе на перших заняттях у музичній школі, пам'ятаю ту важкість, з якою мені давалися композиції, обмаль часу для занять за інструментом. Тоді я цього майже не помічав - інтерес був більший за ті перешкоди. Але тепер я розумію, що за три роки пройшов немалу відстань. Це відчувається у мисленні - я потроху став глибше розуміти музику, краще її відчувати. Звукове мислення стало ширшим, мелодійність набула тонших рис, її колір поглибився.

Музика - окрім своєї власної сутності - ще трохи мова і трохи математика. В музиці є своя геометрія (структура емоційно-впливового забарвлення, композиція), свій синтаксис (сольфеджіо, музична теорія), навіть пунктуація своя є (логіка пауз). Слова допомагають краще зрозуміти звук, вони дають ключ до його коду, розумієш причину того чи іншого мелодійного або гармонійного ходу. Відбувається декодування і зворотнє кодування звуку. Відкривається гармонійна система кожного жанру і кожного окремого твору. Ти розумієш код за допомогою слів, і вже можеш ним оперувати, додаючи власні риси.

Вивчаючи декілька мелодій, поповнюєш свій лексичний запас музики. Ноти стають буквами, які ти можеш скласти у незліченну кількість слів - мелодій, мотивів. Ритмічні та гармонійні малюнки стають поетичними канонами, на можна спиратися, якими можна користуватися при створенні або вивченні нової мелодії, нової гармонійної системи. Чим більше ти знаєш слів і способів їх сполучання у віршовані рядки, тим більше отримуєш можливостей знайти свій власний стиль виконання або написання твору. Тобто - чим більше знаєш, тим більше можеш.

Довгі розмови з музичними людьми допомогли мені збагатити асоціативне мислення і налаштувати його на глибоке розуміння образів, які народжує музика. Окрім "кольорового" слуху я зміг розгадувати картини, саундскейпи, закладені авторами в свою музику. Звичайно, це сприйняття дуже суб'єктивне, але його можна наблизити до деякої об'єктивізації за допомогою аналізу тих елементів, з яких складається музичний твір. Як звучать акорди, як розвивається мелодія, який у неї загальний характер, який початок і яке закінчення у твору? Всі ці питання допомагають зрозуміти зміст та ідею музики, знайти ту незмінну індивідуальну інформацію, що заклав автор, від якої вже будуються всі суб'єктивні картини.

Аналіз музики нагадує мені психологію, адже що може краще відбити душу або мислення автора, аніж його твір? Вивчаючи мелодії, ти вивчаєш душу митця та емоції як вони є. Ти пірнаєш у саму суть почуттів, пізнаєш їх внутрішню будову. Музика зберігає їх у собі, у своєму коді. Напевно, всім психологам варто було б ретельно вивчати теорію музики, адже це мова глибша за слова, це мова самої душі. Вербальне - це тільки форма, в яку наливаються інтонації, а музика - це формування слів із самих інтонацій.

Навіщо все це потрібно? По-перше, щоб краще і більше відчувати. Якщо це не критерій, то варто замислитися про Вашу систему оцінки життя. По-друге (витікає з першого) - це слідство прагнення до життя, до розуміння життя і власного сенсу в ньому (призначення, якщо хочете). Я не знаю кращого застосування розуму, аніж виживання й пізнавання самого себе та світу, в якому ми живемо. Я не знаю кращого заняття, аніж будування та випробовування на міцність гармоній в суспільній, науковій, мистецькій та біологічній сферах. Творення і спостереження, відчування їх. Вивчення та слухання музики знову повертає мене до цих питань, але відповіді, що я на них знаходжу, - більш докладні, тонкі, промальовані, аргументовані, вагомі. Я знову дивлюся в себе і на навколишній світ, та бачу більше, краще ніж раніше.

Коли ти знаєш музику, а не просто слухаєш її, тобі стають доступні такі внутрішні скарби, які тільки ти сам зможеш описати. Взагалі, коли ти знаєш багато, ти дихаєш таким повітрям, з яким вже не захочеш розлучатися. Це відомо всім, хто хоч раз відчував себе на вершині знання, могутнім, високим... щасливим... Той є сильним, для кого примноження знань є примноженням радості.

Немає коментарів:

Дописати коментар